Теперь и в Киеве

16.03.2019
Мемориальная доска. Украина

В Киеве официально открыли сквер имени российского политика Бориса Немцова. Церемонию посетили мэр города Виталий Кличко, депутаты Верховной рады, председатель Фонда Бориса Немцова Владимир Кара-Мурза – младший и дочь политика Жанна Немцова, сообщает DW.

В сквере установлена мемориальная плита в память о российском политике. На ней сказано, что Немцов выступал за демократические преобразования в России и поддерживал независимость и европейский выбор Украины.
Радио Свобода

Остап Семерак:
Я б хотів ніколи не відкривати пам’ятник у сквері на розі Воздухофлотского проспекту та вулиці Сурикова. Краще б Нємцов просто приїхав до Києва.

Мені досі складно усвідомити, що Бориса немає. У моєму житті є не так багато друзів, чия думка для мене була наскільки вагомою, як його.
Борис вражав, перш за все, своєю енергією та любов’ю до життя. Мені здається, що оця жага жити наповну і є тим ключовим, що відрізняє його від сьогоднішнього так званого політичного бомонду Росії.
Ці старі люди тоталітарних систем ніколи б не могли його сприйняти і зрозуміти.
В його системі цінностей головними були свобода, а не влада, людина, а не натовп, гуманізм, а не політична мета.
Я добре пам’ятаю той «перелом», який пережив сам Борис, коли помер Єльцин, який власне і вивів його на «політичний олімп».
Для дуже молодої людини бути губернатором однієї з найбільших областей Росії, мати віце-премє’рські повноваження було занадто сильним, не по рокам випробуванням.
Не можу сказати, що Борису було в той час легко. Але переосмислення, яке відбулося з ним в постєльцинській опозиції, а особливо далі, коли диктатура Путіна вже набрала обертів, було фантастичним.
Це — свідчення роботи над собою, великих справжніх переконань і головне — усвідомлення своєї відповідальності не лише за власне майбутнє, а й за майбутнє своїє країни.
В нього можна було повчитися того, як він любив свою Росію.
А вона весь час «звужувалася» і «звужувалася», і тієї ліберальної вільної Росії ставало все менше і менше. Вона «стискалася» навколого нього, поки одного дня тоталітаризм не вистрелив йому в спину.
Власне, його вбивство показало всю «міць» великої і начебто сильної держави.
Борис завжди повертався до життя з усіма його проблемами обличчям, в спину — це взагалі не про нього.
Сьогоднішній Росії страшно назвати іменем Борима Немцова вулиці і площі. Тому що навіть після своєї трагічної смерті він несе загрозу. І це добре розуміє Путін.
Я б дуже хотів, щоб цей острівець, який носитиме його ім’я, був згадкою кожному українцю про те, що і в сучасному світі є величні приклади боротьби за свою країну.
Я не уявлюю, як би Борис сприйняв ситуацію сьогоднішніх стосунків Украни і Росії.
Колись казав йому, що наші народи — не те, що не брати, а навіть не добрі сусіди. Йому це боліло.
Сумую за тобою, друже. Але подивися з неба на свою Жанну: тобі є, ким пишатися.

ПЕРЕВОД ТЕХНИЧЕСКИЙ
(Я бы никогда не открыл памятник в слезах на углу воздухофлотского авеню и улицы Сурикова. Я бы предпочел, чтобы Немцов просто приехал в Киев.

Мне до сих пор трудно понять, что Борис Ушел. В моей жизни не так много друзей, чье мнение для меня было как можно больше, чем его.
Борис Взорвал, во-первых, его энергия и любовь к жизни. Мне кажется, что эта жадность состоит в том, чтобы жить полной и является ключом, который отделяет его от сегодняшнего так называемых политических бомонду России.
Эти старые люди тоталитарного систем никогда бы не смогли воспринять это и понять.
В его системе ценности майора были свобода, а не власть, человек, не толпа, гуманизм, а не политическая цель.
Я хорошо помню, что » перелом «, который выжил сам Борис, когда умер Ельцин, который свой и поставил его на » политический олимп «.
Для того, чтобы очень молодой человек был губернатором одной из крупнейших районов России, мать вице-preme власти была слишком сильной, а не по годам условно.
Я не могу сказать, что Борис был в это время легко. Но то, что случилось с ним в в оппозиции, и особенно дальше, когда диктатура Путина уже забила повороты, была фантастической.
Это свидетельство работы над собой, большие реальные убеждения и самое главное — признание своей ответственности не только за свое собственное будущее, но и за будущее в страны.
Он должен был узнать, как он любил свою Россию.
А она все время «zvužuvalasâ» и «Zvužuvalasâ», и что либеральной свободной России стало все меньше и меньше. Она «stiskalasâ» navkologo его, пока однажды тоталитаризм не выстрелил ему в спину.
На самом деле, его убийство показало всю «мощь» Великого и, по-видимому, плохого состояния.
Борис Всегда вернулся к жизни со всеми своими проблемами лицом, в спину — это вообще не про него.
Сегодня в России страшно назвать название бориса Немцова стрит и площади. Потому что даже после его трагической смерти, он несет угрозу. И это хорошо понимает Путина.
Я бы очень хотел, чтобы этот остров, который будет носить его имя, было упоминание каждого украинца, что и в современном мире есть щедрые примеры борьбы за свою страну.
Я не представляю, как Борис Взял на себя ситуацию сегодняшних отношений в Украине и России.
Раньше ему говорили, что наши народы не то, что не нужно брать, но даже не хорошие соседи. Это его задело.
Скучаю по тебе, друг мой. Но посмотри с неба на твой зану: тебе есть, кем гордиться.)
Ссылка

Это слайд-шоу требует JavaScript.

Добавить комментарий

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.